Легка промисловість світу та України.
(В. М. Бойко §31)
(дистанційний урок)
Завдання №1
опрацюйте конспект урок, складі ОІС запишіть у зошит.
Легка промисловість – сукупність галузей, що спеціалізуються на виробництві товарів народного вжитку (тканин, взуття, одягу, галантереї).
Худжні промисли – форма народної творчості, виробництво декоративних виробів, що використовуються для художнього оформлення побуту, інтер’єру, одягу.
Текстильна промисловість.
Кінцевою продукцією текстильної промисловості є тканини, трикотаж і неткані матеріали.
Стадії виготовлення тканин:
- Первинна обробка сировини.
- Прядіння.
- Ткацтво.
- Оздоблення.
Упродовж останніх десятирічь відбулися суттєві зрушення в розміщенні світової текстильної промисловості: центри виробництва тканин перемістилися з економічно розвинених країн у країни, що розвиваються. Цьому сприяють наявність у каїн, що розвиваються дешевої робочої сили і масового споживача, а також сировинний чинник.
Виробництво одягу і взуття у світі: ці види діяльності дуже поширені, їх підприємства є усіх країнах, але в розвинених країнах , де праця робітників коштує дорого, практично немає великих фабрик масового виробництва.
Виробництво одягу – в високорозвинені країни спеціалізуються на виробництві модних елітних виробів (Париж – «Версаче», «Діор», «Валентино», «Ніна Річчі», «Шанель»; Рим і Мілан – «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габбана», Нью – Йорк – «Майкл Корс», «Ральф Лорен»). Світовим «швейним цехом» з масовим пошиттям одягу стали країни Азії з їх дешевою працею найманих робітників.
Виробництво взуття – має подібні тенденції, переміщення масового виробництва продукції в азійські та латиноамериканські країни. Серед визнаних «законодавців моди» – італійські, французькі, німецькі, англійські, данські, американські компанії. Найбільшими виробниками взуття є Китай, Індія, Італія, Республіка Корея, Росія, Бразилія.
Нині у вітчизняній текстильній промисловості з понад півтори сотні колишніх підприємств реально працює близько трьох десятків. Серед виробників бавовняних тканин залишився один комбінат з повним циклом – Тернопільське об’єднання «Текстерно». Основну частину вовняних тканин в Україні виробляє Чернігівський комбінат, невеликі підприємства Харків, Суми, Богуславі (Київська область). На кошти зарубіжних інвесторів будують льонозаводи у Костянтинівці Рівненька область, Глухові Сумська область. На Волині відроджують техніку виготовлення серпанку – повітряно – ніжного лляного полотна. Найбільші центри трикотажного виробництв є Київ, Харків, Львів, Житомир, Миколаїв, Чернівці, Ужгород, Мелітополь, Червоноград (Львівська область).
Виробництво одягу добре розвинене в обласних центрах і великих містах країни, найбільші осередки Львів, Київ. Швейні фабрики на закордонній сировині працюють і в менших пунктах Бердичів (Житомирська область0, Балті (Одеська область), Тульчині (Вінницька область, Бродах (Львівська область).
Виробництво взуття: провідні центри – Київ, Харків, Одеса, Львів, Запоріжжя, а також Кременчук (Полтавська область), Вознесенськ (Миколаївська область), Білгород – Дністровський (Одеська область), Умань (Черкаська область), Теребовлі (Тернопільська область).
Народні промисли: (дивися ОІС вище)
Основні види народних промислів України:
- Ткацтво
- Вишивання
- В’язання
- Витинання
- Гутництво
- Писанкарство
- Деревообробка та різьбярство
- Художній метал
- Українська іграшка
- Гончарство (кераміка)
- Художнє плетіння
- Килимарство
Карта “Легка промисловість України”
Карта “Текстильна промисловість світу”
Завдання №2
виконайте тести: