Давня епоха географічних досліджень

Стародавня епоха до V ст. н.е.

Первісні часи

Краєвиди люди здавна зображували у вигляді насічок на стінах, печер, корі дерев, Кістках тварин. Так передавалася наступним поколінням інформація про мисливські угіддя та пастки, про шлях до нових місць. Такі стародавні замальовки знайдені в багатьох частинах світу – в Європі. Азії, Африці. Прадавні українці також залишили після себе географічні відомості. Під час археологічних розкопок у Черкаській області було знайдено бивень мамонта із малюнками, що зроблені нашими пращурами ще 13 тис. років тому. Якщо уважно придивитися, то на ньому можна помітити зображення пагорбів, лісу, річки.

Давня епоха

Люди у всі часи цікавилися світом, що їх оточує. Тому витоки географії як землеописової науки знаходимо у давніх народів. У різних народів уявлення про землю та досягнення в її пізнанні відрізнялися. Давні єгиптяни вміли визначати напрямок південь – північ, передбачали, якими будуть повені на Нілі. Месопотамці виділяли 12 місяців у році, пояснювали рухи небесних тіл, склали карти земель уздовж річок Тигр і Євфрат, склали описи країн, що розташовувалися між Середземним морем і Перською затокою.

• Давньому Єгипті ще за довго до початку нашої ери Землю вважали богинею. Над нею живе богиня неба, яка тримає на собі небозвід, по якому плаває корабель бога Сонця, який вказує шлях небесному світилу зі сходу на захід.
• Жителі Давнього Вавилону уявляли Землю у формі гори, на західному схилі якої вони живуть. Гора оточена морем, на яке, як перевернута чаша, спирається тверде небо, де, як і на Землі, є суша, вода і повітря. По небу рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня, у яку вночі опускається Сонце, проходить через неї, щоб вранці на сході знову почати свій шлях по небу.
• У Давній Індії на початку нашої ери уявляли Землю у вигляді випуклого диску, який лежить на спинах чотирьох слонів, які стоять на спині величезної черепахи, а та, в свою чергу, на змії, яка згорнувшись кільцем, замикає навколоземний простір.
• Стародавні греки уявляли Землю у вигляді величезної, злегка опуклої рівнини, подібної до щита воїна. Навколо суші протікає річка Океан. Над сушею здіймається мідний небосхил, по якому рухаються світила.

Фінікійці (609 – 595 р. до н.е.) були мореплавцями і першовідкривачами. Вони вміли орієнтуватися за зорями, заснували багато портів у Середземному морі. Є відомості про те, що фінікійці першими плавали вздовж берегів Африки, тоді ще невідомого для європейців материка.

Античні мислителі

Античні вчені	століття	узагальненя накопичених знань
Фалес Мілетський	VII – VI ст. до н. е.	Першим увів поняття “обрій”, “частина світу”.
учень Фалеса –   Анаксімандр	VI ст. до н. е.	Склав перші географічні карти , орієнтовані за сторанами світу; винайшов сонячний годинник – гномон.
Геродот	V ст. до н. е.	Відобразив результати своїх мандрівок у праці “Історія”, де багато уваги пиділив опису “Скіфії” – південноукраїнським землям (опис Дунаю, Дніпра, Дону, Південного Бугу).
Арістотель	IV ст. до н. е	Підсумував ідеї про  кулястіть Землі та навів нові докази, які базувалися на спостереженнях за зоряним небом.
Ератосфен “батько географії”	III ст. до н. е.	В праці “Географічні записки” об’єднав і систематизував усі знання на той час про Землю, запропонував поняття “географія”, обчислив протяжність земного кола, яке склало 39 000 км (для порівняння 40 076 км – дійсна протяжність).
Страбон	I ст. до н.е.	Наукова праця “Географія” в 17 книгах, узагальнив знання з фізики, математики, історії, астрономії.
Клавдій Птолемей	ІІ ст. н.е.	Період античної географії завершується працями Клавдія Птолемея «Альмагест» (де він запевняє, що Земля є центром Всесвіту) та «Порадник з географії» у восьми книгах. До них додавалося 27 карт, одна з яких – загальна карта світу, інші – карти окремих частин світу. На карті світу Птолемей застосував градусну сітку. Птолемеївська геоцентрична система світу, а також математична теорія руху планет навколо нерухомої Землі, була актуальною до 1543 року, коли польський астроном Микола Коперник запропонував альтернативну, геліоцентричну систему. Тобто ця теорія панувала 1500 років.