Землетруси

У місцях контакту літосферних плит виникає величезна напруга. Під час переміщення літосферних плит відбувається визволення накопиченої в надрах енергії у вигляді землетрусів, які призводять до розривів і зміщеь пластів у глибинах земної кори і навіть у верхніх шарах мантії.

Тобто землетруси – це розривні рухи Землі.

Сейсмологія (від грец. seismos – землетрус) – наука, яка вивчає землетруси.

Гіпоцентр (вогнище землетрусу) – область у надрах планети, звідки у всіх напрямках поширюються сейсмічні хвилі.

Епіцентр – місце на поверхні Землі, розташоване над гіпоцентром.

В епіцентрі інтенсивність поштовхів найбільша, а з віддаленням від нього інтенсивність зменшується.

Сейсмограф  – прилад для записування коливань земної кори приземлетрусах.

Найнебезпечніші осередки вогнищ землетрусів:

  • Середземноморсько-Гімалайський сейсмічний пояс (в Євразії)
  • Тихоокеанський сейсмічний пояс (навколо Тихого океану)

Землетруси на узбережжі Тихого океану небезпечні ще й тим, що майже завжди супроводжуються велетенськими хвилями — цунамі. На узбережжі Тихого океану землетруси часто супроводжуються велетенськими хвилями – цунамі, які в довжину бувають до 500 м, а висота хвилі може досягати 30-40 метрів. Під час цунамі рухається лише приповерховий шар води.

Вимірювання сили землетрусу

Шкала Меркалі (від до 12 балів) – оцінює ступінь впливу (руйнування) землетрусу на земну поверхню.

Шкала Ріхтера (від до магнітуд) – вимірює енергію землетрусу, що звільнилася з вогнища.